Жила собі повітряна кулька і дуже хотілося їй бути щасливою як усім іншим кулькам. Але вона була звичайною сірою маленькою кулькою, яку ніхто не хотів купувати. Усі над нею завжди сміялися і соромились її.

   Одного разу,  продавчиня пішла по місту продавати кульки, в неї опинилася і сіра кулька. Під вечір, коли всі кульки розкупили, наша кулька залишилась одна, ніхто її не купив. Продавець залишила кульку на прилавку. Їй було дуже страшно і ніяково, але тут прилетів метелик і запитав:

• Ти чого така сумна?
• Та ніхто не хоче мене купувати, діти аж погляд відводять від мене – сумно відповіла кулька.
• А ми, метелики, ніколи не журимося, адже живемо лише один день – радісно відповів він.
• А чого ти так радієш, живеш лише один день. Чому тут радіти?- здивованими очима подивилась кулька на метелика.
• Але я ж живу і ти живи та радій кожній секунді життя - відповів метелик і полетів.

 На наступний день трапилось диво. До кульки підійшла дівчинка і радісно сказала:

• Мамо, дивись яка гарна кулька, можна я її візьму додому? – попросила дівчинка.

Кулька аж здивувалась, вона подумала що це не до неї й обернулась вліво і вправо. Але поблизу не було нікого. Та коли кулька подивилась на своє обличчя воно сяяло яскравими барвами.

Через пару секунд до неї підбігла дівчинка й забрала додому. Кулька нарешті стала щасливою, бо жила в любові.

А як ви думаєте, хто розмалював кульку?