Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона , звідки родом, де її коріння, повинна знати свою рідну мову, любити її, цінувати, збагачувати і берегти.

21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови.

У жовтні 1989 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають в Україні.

У світі є понад 6 тисяч мов і кожного року якась мова зникає. А зникає мова, зникає народ.

Мова – найбільший скарб народу, одне з багатьох див, створених Богом.

Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Ні одній мові не було так тяжко, як українській. ЇЇ принижували, не давали розвиватися, неодноразово забороняли, знищували букварі, щоб українські діти не могли її вчити. Робилося це з метою знищити мову. Зникне український народ – не існуватиме України як держави.

Минули ті часи… Люди стали розумнішими, почали берегти свою рідну мову і шанувати інші.

22 лютого учні СЗШ № 63 зібралися там, де панує любов до рідної мови, це шкільна бібліотека. Зібралися люди, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, говорить кулька, співає душа… Зібралися юні поети.

Поезія… Покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Як же вона народжується в юних серцях. Цього ніхто не знає. Іноді кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати і пишуть на клаптиках паперу, руках, ногах…