Субота, 24.06.2017, 12:33
Вітаю Вас Гость | RSS
Категорії розділу
Цікаве [3]
Історія [1]
Історія Львова, вул. Личаківської
Шевченкове слово [3]
Міжнародний конкурс "Шевченкове слово"
Сторінка вчителів англійської мови [2]
Вічнодіючий проект "Казкар школи" [7]
Наше опитування
Як Ви ставитеся до ЗНО?
Всього відповідей: 380
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Facebook
Вконтакті

Каталог статей

Головна » Статті » Вічнодіючий проект "Казкар школи"

ІІ місце: Дубовська Олена 6 - А клас

Прийшла зима. Все вкрилося білим снігом. Дерева одягнули білі шапки. Поля вкрилися пухнастою ковдрою. Річки й озера мороз перетворив на срібні дзеркала. Завітала зима і до Львова на вулицю Личаківську, 171 й…

    Діти йшли до школи, насолоджуючись прекрасним снігом… Продзвенів дзвінок на перший урок, та не хотілося відходити від вікна! Адже за ним лежить білий сніг і ми думали як би швидше закінчилися уроки, щоб погратися у снігу (в сніжки). І як тільки закінчились уроки, учні вибігли на вулицю погратися. Але одна дівчина з 8-А класу не пішла з усіма, а швиденько побігла додому. Її звуть Таня. Йдучи до своєї домівки, біля майданчику, вона побачила старшу сестру Оксану,  яка чекала її, щоб разом зайти у дім.

    Сестри зайшли додому, поклали рюкзаки, і молодша каже:

  • Чи хочеш прогулятися білим снігом?
  • Чому б ні – відповіла Оксана.

    Та й помандрували до лісу. Там вони гралися в сніжки, ліпили сніговика. Пройшло чимало часу. Дівчатка зібралися додому, йдучи дорогою натрапили на дивні сліди, які вели до густого лісу. Стало цікаво чиї вони… Сестри пішли по слідах і вкінці перед їхніми очима з`явилася печера. Дівчата зайшли в печеру та побачили страшного звіра. Від переляку аж впали. Коли прокинулися перед ними стояло страшне опудало, його очі були сині-сині, губи великі, вуха та ніс велетенські, ще більші ніж його обличчя, а тіло було як у вовка. Та найдивніше те що цей «вовк» говорив та вмів ходити на двох лапах, каже до них:

  • Куку-куку – закриваючи обличчя руками.

    Дівчаток переповнив такий страх, що неможливо передати. Вони почали тікати, але вихід був перекритий велетенським каменем. Коли опудало підійшло до них то виявилося, що воно дуже ласкаве та запитує їх:

  • Ви звідки?

    Тремтячим голосом дівчатка відповіли:

  • Ми з вулиці Личаківської!
  • Що-що? - перепитав він їх.
  • З вулиці Личаківської, що неподалік від цього лісу.
  • Ясно, бо я не знаю, що таке волиця.
  • Та яка волиця, чи як ти там казав… Вулиця!
  • А-а-а-а-а! Я не знаю такого, бо ви перші хто до мене завітав.
  • Ми перші ? – перепитала Оксана.
  • Так!
  • А що ти їси у лісі?
  • Що є, наприклад, пролітає пташка, а я за нею слідкую, коли вона спуститься на землю і як кішка ловлю її .
  • А ти колись їв якийсь фрукт чи овоч?
  • Ні я знаю що це є, але не знаю де їх взяти. Я самотній і не маю нікого, хто мені б дав їсти, я розраховую тільки на себе.
  • А ти хочеш піти з нами? Ми тебе погодуємо нормальною їдою!
  • Добре, я буду вам дуже вдячний!
  • Тоді пішли.
  • Так, звичайно.
  • Але ми заблукали.
  • Я знаю дорогу, якою можна вийти до будинків.
  • Ну то давай підемо, а може це наш будинок.

    Вони помандрували густим лісом. Йшли-йшли, коли бачать щось яскраве, та й побігли туди. А це був дитячий майданчик біля будинку сестер. Таня вийняла ключі та й зайшли в будинок. Заходячи, побачили, що мама вдома. Вона, почувши, що хтось відкриває двері, злякалась, а потім побачила, що це її доньки. Вони були не самі, а з «вовком». Мама злякалася, але дівчатка все їй  пояснили. Вона дозволила, щоб «вовк» поїв, але не хотіла залишати його вдома, хоч як сильно просили її Таня та Оксана. Проте дівчаткам все ж таки вдалось вмовити маму, щоб «вовк» хоча б до них навідувався. Поївши, «вовк» вирушив до своєї печери. Всі були задоволені. Приходить вечір. Сестри заснули. В хаті тихо-тихо… 

Категорія: Вічнодіючий проект "Казкар школи" | Додав: F0b0s (15.06.2016)
Переглядів: 107 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук